Голованівська районна рада
Герб Голованівського району

ГОЛОВАНІВСЬКА
РАЙОННА РАДА

Голованівськ, вул.Соборна, 48
тел.(05252) 2-19-84
E-mail: golovrada@ukrpost.ua

Безпечна експлуатація атракціонів 

 З метою запобігання випадкам травмування відвідувачів атракціонів та створення безпечних умов експлуатації атракціонної техніки згідно з діючим законодавством України, власник зобов’язаний на підставі висновку незалежних експертів спеціалізованих організацій отримати дозвіл на експлуатацію атракціону та проводити йому щорічний технічний огляд.

Атракціони, які відпрацювали нормативний строк експлуатації (8-10 років) мають пройти експертне обстеження уповноваженою організацією та у разі позитивного висновку можуть бути допущені до подальшої експлуатації.

Користувачі мають право ознайомитися з результатами технічного огляду, експертного обстеження та пересвідчитися у наявності Дозволу на експлуатацію встановленого зразка. Зазначена документація має бути у суб’єкта господарювання.

За будь-яких сумнівів у безпечності та справності атракціонів, відсутності огороджень небезпечних зон, правил користування або інших належних документів рекомендується утримуватись від користування послугами таких атракціонів.

Власникам атракціонів необхідно зосередитись на заходах щодо зменшення ризику виникнення аварійних ситуацій, які повинні містити насамперед: зниження шкідливих впливів на відвідувачів; правильний вибір захисних запобіжних пристроїв і огороджень; виключення наявності гострих крайок, кутів, частин, що виступають; виконання вимог ергономіки; унеможливлення небезпек пов’язаних з гідравлічним і електричним обладнанням; утримання у справному стані під’їздів до атракціонів, огороджень, аварійних виходів та ін.

Звернути увагу на порушення, які можуть створювати небезпеку життю відвідувачів – це: пуск атракціонів без відповідного технічного огляду (випробувань), тобто без визначення їх технічного стану; допуск до експлуатації атракціонів без проведення їм щоденного огляду оператором та без влаштування огороджень небезпечних зон; відсутність необхідної технічної документації заводів-виробників атракціонів (паспортів, настанов з експлуатації); обслуговування атракціонів не навченим персоналом, не укомплектованість ремонтних служб, відповідальних за утримання техніки у справному та безпечному стані.

Інформаційно:
Правила будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки встановлюють вимоги до будови, виготовлення, установлення, монтажу, безпечної експлуатації, ремонту та реконструкції атракціонної техніки.

Дія цих Правил поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють виготовлення, монтаж, ремонт, реконструкцію, налагодження і забезпечення безпечної експлуатації стаціонарних, пересувних і мобільних атракціонів таких типів:

катальні механізовані та немеханізовані, у тому числі каруселі, гойдалки, качалки, катальні гори, гірки, колеса огляду, вежі, дороги, автодроми, катапульти тощо;

атракціони з еластичними елементами (катапульти, стрибки з висоти на еластичному тросі тощо);

водні, у тому числі гірки, спуски тощо;

спортивні, у тому числі силові, тренажери, тири, батути тощо;

обладнання дитячих ігрових майданчиків, у тому числі каруселі, гойдалки, качалки, гірки тощо. 

Дія цих Правил не поширюється на: видові та ігрові атракціони; надувні атракціони, у тому числі водні; атракціони, у яких використовуються тварини; лабіринти, кімнати сміху.

 

Головний страховий експерт з охорони праці відділення ВД ФССНВ України

у Гайворонському районі                                           Олександр  Загородній

 

ВИМОГИ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ПРАВ НЕПОВНОЛІТНІХ У ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ

       У міжнародний день захисту дітей говоримо про вимоги трудового законодавства щодо прав неповнолітніх у трудових відносинах.

Одним із основних принципів трудового законодавства нашої держави є рівність трудових прав усіх громадян. Відповідно до статті 187 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх.

В той же час, трудове законодавство України встановлює певні особливості правового регулювання праці неповнолітніх, в т. ч. щодо прийняття на роботу та звільнення, умов праці тощо. Це обумовлено тим, що вони користуються додатковими пільгами у зв’язку з фізіологічними, психологічними та віковими особливостями.

Правовому регулюванню специфіки трудових відносин з неповнолітніми працівниками присвячено главу ХІІІ «Праця молоді» КЗпП України, а також ряд спеціальних норм трудового законодавства. 

За загальним правилом, що міститься у ч. 1 ст. 188 КЗпПУ, допускається прийняття на роботу лише тих неповнолітніх осіб, які досягли шістнадцяти років. Щоправда, як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює (усиновлювача чи піклувальника), можуть прийматися на роботу й особи, які досягли п’ятнадцяти років. Також згідно з ч. 3 ст. 188 КЗпПУ України допускається прийняття на роботу осіб, яким виповнилося чотирнадцять років при дотриманні наступних умов: 

1) прийняттю на роботу у вказаному віці підлягають тільки учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних та середніх спеціальних навчальних закладів; 

2) такі особи можуть виконувати лише легку роботу, що не заподіє шкоди їхньому здоров’ю; 

3) їх робота не повинна порушувати процес навчання та має виконуватися виключно у вільний від навчання час (наприклад, під час літніх канікул);

4) необхідна наявність згоди одного з батьків або особи, що їх замінює.

При укладенні трудового договору з неповнолітнім додержання письмової форми договору є обов’язковою умовою для роботодавця (ст. 24 КЗпП України).

Згідно з ч. 3 ст. 26 КЗпП України для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється. 

Усі неповнолітні особи приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення двадцяти одного року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові (ст. 191 КЗпПУ). 

У разі наявності неповнолітніх працівників підприємства, установи та організації відповідно до ст. 189 КЗпП України повинні вести спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.

В інтересах охорони здоров’я неповнолітніх у трудовому законодавстві існують певні обмеження, що стосуються всіх працівників, молодших вісімнадцяти років. Так, у ст. 190 КЗпП України встановлено заборону на застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 46). Зокрема, особи, яким ще не виповнилося вісімнадцять років, не можуть працювати на виробництвах чи роботах, пов’язаних з виготовленням, зберіганням, транспортуванням і застосуванням вибухонебезпечних речовин чи отрутохімікатів; займатися торгівлею або зберіганням лікеро-горілчаної продукції; обіймати посади водіїв автомобілів тощо. Також у зв'язку з особливостями фізичного розвитку підлітків забороняється залучати осіб, молодших вісімнадцяти років, до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Ці норми диференційовано залежно від статі та віку неповнолітніх працівників і затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 р. № 59. Вказаним нормативним актом установлено, що до роботи, яка потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються лише ті підлітки, які не мають медичних протипоказань (це має бути засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом). До тривалої ж роботи з підіймання та переміщення важких речей підлітки до п’ятнадцяти років взагалі не допускаються.

Відповідно до ст. 192 КЗпП України забороняється залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

Відносно неповнолітніх працівників передбачено особливі гарантії та права щодо робочого часу, заробітної плати та надання відпусток: 

- для всіх працівників, які не досягли вісімнадцяти років, чинним законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу. Так, якщо для дорослих працівників нормальна тривалість робочого часу відповідно до ч. 1 ст. 50 КЗпП України становить 40 годин на тиждень, то неповнолітні віком до шістнадцяти років не повинні працювати понад 24 години на тиждень, а працівники віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років – понад 36 годин на тиждень (п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП України). Водночас, заробітна плата неповнолітнім працівникам при скороченій тривалості їх робочого часу виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій, які працюють у звичайному (повному) режимі робочого часу;

- тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини вищевказаної максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку, тобто 12 годинам на тиждень — для осіб у віці до шістнадцяти років, або 18 годинам на тиждень — для осіб у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років. 

- тривалість щорічної відпустки для неповнолітніх працівників становить тридцять один календарний день (ч. 2 ст. 75 КЗпП України та ч. 8 ст. 6 Закону України "Про відпустки"). При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 195 КЗпП України щорічні відпустки надаються неповнолітнім працівникам у зручний для них час. Також працівникам, які молодші вісімнадцяти років, у перший рік роботи щорічні відпустки мають бути надані за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві.

Мають свої особливості умови звільнення неповнолітніх працівників. Так, стаття 198 КЗпПУ передбачає, що звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. 

При цьому звільнення неповнолітніх з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

У разі коли виконання трудового договору неповнолітнім працівником загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси, незважаючи на бажання роботодавця та самого працівника, відповідно до ст. 199 КЗпП України вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім мають право батьки, усиновителі чи піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. 

На практиці неповнолітні працівники, влаштовуючись на роботу здебільшого не знають про вищезазначені права та пільги, які гарантуються їм державою, і не всі роботодавці дотримуються вищевказаних умов при використанні праці неповнолітніх працівників.

Тому одним з основних завдань органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, профспілкових організацій, навчальних закладів та суспільства в цілому має стати об’єднання зусиль з метою недопущення фактів порушень прав неповнолітніх працівників та їхнього негайного усунення у випадку вчинення, проведення активної роз’яснювальної роботи з питань трудових правовідносин як серед осіб, які не досягли 18 років, так і з роботодавцями.

 

Головний страховий експерт з охорони праці відділення ВД ФССНВ України

у Гайворонському районі                                           Олександр  Загородній

 

Гігієна праці жінок та підлітків 

 Гігієна праці — це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи та засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

У системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Положення, що прямо стосуються захисту здоров'я робітників та службовців найповніше висвітлені у ст. 7 "Обов'язки підприємств, установ та організацій". Ця стаття передбачає розробку і здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепідемічних заходів; здійснення в необхідних випадках лабораторного контролю за дотриманням вимог санітарних норм стосовно рівнів шкідливих чинників виробничого середовища; інформування органів та установ державної санепідеміологічної служби про надзвичайні події та ситуації, що становлять небезпеку для здоров'я населення; відшкодування в установленому порядку працівникам і громадянам збитків, яких завдано їх здоров'ю в результаті порушення санітарного законодавства.

Активна трудова діяльність жінок поставила перед гігієністами проблему раціональної організації їх праці з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей жіночого організму, щоб робітниця могла без втрат здоров'я займатися професійною діяльністю.

Усі професійні шкідливі фактори за характером впливу на жіночий організм можна поділити на три групи:

а) ті, що однаково впливають на організм незалежно від статі;
б) несприятливі для жіночого організму, але безпечні для генеративної функції;

в) які загрожують генеративній функції жінки.

Дуже небезпечний з точки зору несприятливих наслідків для здоров'я жінки взагалі ранній початок виробничої діяльності, коли шкідливі виробничі фактори негативно впливають на незміцнілий організм, що перебуває в стадії статевого дозрівання.

Важка фізична праця не проходить безслідно для дітонароджувальної функції. Серед жінок, які виконують важку фізичну роботу, досить великий відсоток самовільних абортів, завчасних чи затяжних пологів, підвищена кількість неправильних положень плода. У зв'язку з механізацією виробничих процесів, знизилася частка важкої фізичної праці, що відіграло певну роль в оздоровленні. Негативно діє на жіночий організм робота, що пов'язана з вимушеним положенням тіла.

Законодавством передбачено ряд заходів щодо охорони і гігієна праці жінок. Так, забороняється працювати їм у важких та шкідливих для здоров'я умовах (з рідким металом, кочегарами тощо). Не допускаються жінки до праці під землею, у гірничодобувній промисловості, на будівництві й у підземних спорудах.

Законодавство допускає навантаження і розвантаження вантажів жінками вагою не більше 20 кг (удвох на ношах - 50 кг, враховуючи вагу нош), на триколісній тачці - 100 кг, у вагонетках на рейках — 100 кг.

Ряд заходів передбачено відносно вагітних жінок. Декретна відпустка становить 172 календарних дні. На час декретної відпустки зберігається місце роботи. Вагітних жінок переводять на легшу роботу зі збереженням заробітної плати (якщо вона відрізняється).

На роботах з шкідливими умовами праці жінки мають право на пенсію у віці 45 років при стажі роботи не менше як 15 років.

Підлітками офіційне законодавство вважає молодь у віці від 15 до 18 років. Основною особливістю цього віку є високий рівень основних функцій, швидкий ріст та фізичний розвиток організму, перебудова ендокринної і вегетативної нервової систем, нервово-психічної сфери та обміну речовин.

Тому при розробці конкретних заходів і регламентацій з гігієни праці підлітків ї їх медичного обслуговування треба брати до уваги анатомо-фізіологічні особливості.

Підлітки більше, ніж дорослі, чутливі до впливу професійних шкідливостей. Тому слід приділити увагу контролю за тим, щоб підлітки в процесі своєї професійно-виробничої діяльності не зазнавали впливу токсичних речовин. Адже процес дихання і кровообігу в підлітків має свої особливості, зокрема, хвилинний об'єм повітря на 1 см 2 поверхні легень у дітей більший, що може зумовити швидку адсорбцію токсичних речовин.

У системі охорони праці підлітків велике значення має профілактика травматизму. Травматизм серед підлітків вищий. Причиною є недотримання правил техніки безпеки, Ігнорування засобами індивідуального захисту, порушення порядку та необережність на робочому місці.

Створено чітку систему охорони праці підлітків. Так, заборонено приймати на роботу неповнолітніх, використовувати працю підлітків на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах, допускати їх до нічних і надурочних робіт. Передбачено ряд пільг. Серед них - скорочення тривалості робочого дня. Для підлітків віком 16-18 років встановлено 6-годинний робочий день і літній відпочинок тривалістю І календарний місяць. Підлітків до 18-річного віку, які працюють на підприємствах і установах, заборонено залучати до наднормованої роботи, роботи в нічну зміну, а також до участі в роботах, що потребують перенесення чи переміщення вантажів.

Для юнаків 16-18 років вага вантажу, який переміщують вручну, не повинна перевищувати 16 кг, а для дівчат - 10 кг. При перевезенні одноколісними тачками загальна вага вантажу не повинна перевищувати 50 кг, а двоколісними - 57 кг. Дівчатам перевозити вантажі заборонено.

Отже, для запобігання негативним наслідкам при застосуванні праці жінок та підлітків в умовах виробництва та враховуючи фізіологічні, фізичні особливості їх організму потрібно постійно здійснювати заходи щодо удосконалення охорони та гігієни праці.

 

Головний страховий експерт з охорони праці відділення ВД ФССНВ України

у Гайворонському районі                                           Олександр  Загородній

 

Охорона праці на мікропідприємствах 

   Відповідно до Господарського кодексу України мікропідприємство – це підприємство із кількістю працюючих до 10 осіб. В Україні число працюючих людей на мікропідприємствах становить досить значну частину. Щоб колектив будь-якого підприємства працював якісно та плідно, його потрібно правильно організувати, створити відповідні умови праці. Важливий показник правильної організації праці- відсутність виробничого травматизму.

   Більша частина порушень правил охорони праці допускається на цих підприємствах не випадково. Якщо у великих компаніях і на підприємствах, створених на базі радянських, служби охорони праці збереглися з минулих часів, то мікропідприємства такого багажу не мають, а їх керівники дізнаються про потребу в дотриманні вимог охорони праці найчастіше вперше під час інспекційних перевірок або під час розслідування нещасних випадків.

  Створення системи управління охороною праці підприємства розпочинається вже з вибору виду діяльності та одночасної оцінки можливих ризиків на робочих місцях, що створюються. Керівникові буває важко самому розібратися в складних правових і організаційних питаннях охорони праці, а утримувати не те що службу охорони праці, а навіть спеціаліста з охорони праці, коли в нього працює всього 3-4 співробітники, не по кишені. За рубежем для таких підприємств прийнято звертатися до компаній аутсортингу (передача на постійних засадах і на умовах відповідальності функцій, таких як охорона праці, профільним організаціям), що заощаджує гроші підприємства, а також час керівника на досягнення потрібного результату. На сьогодні аутсортинг починають застосовувати в Україні.

  Підхід до оцінки ризиків залежить від структури, сильних\слабких сторін конкретно взятого малого підприємства, виробничого процесу, обладнання, території підприємства, будинків, штату працівників, їх кваліфікації і т.д. Оцінка ризиків дає можливість вчасно внести потрібні корективи для запобігання нещасним випадкам і травматизму працівників. Гнітюче число нещасних випадків трапляється з вини самих працівників через їхню власну неуважність і незадовільне ставлення до правил безпеки праці. І це незважаючи на те, що більша частина травмованих мають високу кваліфікацію та стаж роботи. Тому один з належних заходів зниження виробничих ризиків- організація навчання охороні праці, проведення всіх видів інструктажів. Ці заходи, а також пропаганда безпечних методів роботи формують в працівника чітку психологію щодо дотримання правил безпеки на робочому місці.

  Величезною перевагою для мікропідприємств є те, що роботодавець працює в тих же умовах, що й працівник. Є більше шансів вжити заходів щодо зниження або усунення ризиків, оскільки про них роботодавцеві відомо з перших вуст. Ще одна перевага – швидкий процес прийняття рішень роботодавцем.

  З іншого боку, мікропідприємства мають свої характерні недоліки в області оцінки ризиків. Роботодавець відповідає за всі завдання: розподіл людських ресурсів, управління виробничим процесом, бухгалтерський облік і так далі. Політика підприємства в галузі охорони та безпеки праці є лише одним з багатьох обов»язків. Іншим недоліком є те, що, як правило, проблеми вирішуються в міру їх виникнення і не розглядаються в перспективі. У деяких випадках роботодавці вживають заходів лише після нещасного випадку або аварії. Також роботодавці, як правило» проводять оцінку ризиків і будь-які профілактичні заходи безпосередньо на практиці, без ведення офіційної документації (журналів, розпорядчих документів, нормативних актів). 

 

Головний страховий експерт з охорони праці відділення ВД ФССНВ України

у Гайворонському районі                                           Олександр  Загородній

 

ШКІДЛИВІ РЕЧОВИНИ, ЇХ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ТА ЗАХИСТ ПРАЦЮЮЧИХ

    Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовують в технологічних процесах.

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, через шкіру переважно рідкі речовини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання, або при внесенні їх в рот забрудненими руками.

Основним шляхом надходження промислових шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній всмоктувальній поверхні легенів утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовин у кров.

Шкідливі речовини, що потрапили тим, чим іншим шляхом в організм можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії, шляху проникнення, метрологічних умов, індивідуальних особливостей організму.

Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець). Шкідливі речовини потрапивши в організм розподіляють в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору в зубах, марганцю в печінці. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване «депо» і затримуватись в цьому тривалий час.

При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватися в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати «накопичення» функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

Ступінь несприятливого впливу шкідливих речовин, що присутні в повітрі робочої зони визначається також низкою інших чинників. Наприклад, підвищена температура і вологість, як і значне м’язове напруження, в більшості випадків, підсилюють дію шкідливих речовин.

Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов’язкові попередні (при вступі на роботу) та періодичні медичні огляди.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров’я лише в тому випадку, коли їх кількість в повітрі перевищує граничну для поживної речовини величину.

Під граничною допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній роботі протягом 8 годин або іншої тривалості (40 годин у тиждень) протягом всього трудового стажу не може викликати захворювання або розладів у стані здоров’я та не надає вплив на здоров’я майбутніх поколінь.

За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

— речовини надзвичайно небезпечні - ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть, озон);
— речовини високо небезпечні - ГДК 0,1 …1,0 мг/м3 (кислоти сірчана та солена, хлор, фенол, бром, йод);
— речовини помірно небезпечні - ГДК 1,1… 10,0 мг/м3 (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий, оксид цинку);
— речовини мало небезпечні - ГДК більше 10,0 мг/м3 (пари спирту, бензину, ацетону, аміак)

Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають:

— вилучення шкідливих речовин з технологічних процесів, заміна шкідливих речовин менш шкідливими;
— удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки пиломатеріалів;
— автоматизація: дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що включає безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами;
— герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції аспіраційних укриттів;
— нормальне функціонування систем опалення, загально обмінної вентиляції, кондиціонування повітря, очисних викидів в атмосферу;
— попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють в шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;
— контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;
— використання засобів індивідуального захисту.

Контроль за концентрацією шкідливих речовин повинен проводитися для

І класу небезпеки – 1 раз у 10 днів;
ІІ класу небезпеки – 1 раз у місяць;
ІІІ та ІV класу небезпеки – 1 раз у квартал.

При встановленій відповідності вмісту шкідливих речовин ІІІ, ІV класів небезпеки рівню ГДК допускається проводити контроль не рідше 1 разу на рік.

 

Головний страховий експерт з охорони праці відділення ВД ФССНВ України

у Гайворонському районі                                           Олександр  Загородній

 

 

Записей не найдено.